Відновивши геном європейця, який жив 36 тисяч років тому, міжнародна група вчених прийшла до висновку, що під час льодовикового періоду євроазійські народи цілком могли виживати.
В ході дослідження, проведеного в Центрі геогенетікі Копенгагенського університету, були вивчені викопні рештки древньої людини з палеолітичної стоянки «Костенки 14» у Воронезькій області.
Аналіз ДНК другого найстарішого сучасної людини (перший був знайдений в Сибіру і датується 45 тис. років до н.е.) показав «дивовижну генетичну спадковість» населення Європи в період від верхнього палеоліту (55 тис. років до н.е.) до мезоліту (10-5 тис. років до н.е.), тобто під час максимуму останнього зледеніння. З цієї генетичної схожості випливає, що, хоча за цей час багато культур загинули, окремі групи мисливців-збирачів епохи палеоліту зуміли вижити і потім колонізували значну територію Європи.
Також дослідники виявили в геномі «Костенки 14» невеликий відсоток неандертальських генів. Вчені встановили, що певне схрещування між неандертальцями і першими людьми відбулося приблизно 54 тисячі років тому, тобто, набагато раніше, ніж вважалося раніше. Це значить, що у жителів Євразії, від китайців до скандинавів і північних американців, є трохи неандертальської ДНК.
Результати дослідження вчених опубліковані в останньому номері американського журналу Science. |