Уже доволі давно Китай, зауважу, цілком заслужено вважають типовою цивілізацією циклічного розвитку. Справа в том, що в даній країні чітко простежується певнй ритм, циклічність розвитку. Адже кожна нова династія розпочинає свою діяльність і приводить країну до розквіту, проте поряд з розвитком починають накопичуватись різноманітні ознаки кризи (окремі провінції проявляють сепаратиські тенденції, зростає кількість розорених селян, посилюється коурпція серед чиновників). В більшості випадків останнім цвяхом в гріб чергової династії ставало народне повстання. Для прикладу у 280 р. до н.е. починає правити династія Хань засновник якої був одним із кервників народного повстання.

Парадокс, але навіть факт того, що Хань вийшли із простого народу не дозволив їм остаточно укріпити державу, уже в ІІ ст. н. е. розпочинається черговий цикл розпаду. В результаті в ІІ столітті на території Китаю уже існувало три держави, а нова династія Цзінь змогла об’єднати країну лише на декілька десятків років. Хоча, враховуючи той факт, що на територію Піднебесної уже в IV ст. хлинули орди кочівників навіть цей нетривалий період єдності можна вважати доволі значним досягненням.

Уже в V ст. нова династія правителів – Сунь змогла підкорити собі і Північ і Південь країни, тим самим відновивши єдиний Китай. Проте уже на початку VII ст її змінила династія Тан, котра змогла протриматись при владі майже 3 століття. Протягом Х-ХІІІ століть Китаєм правила династія Суп, яка не змогла протистояти вторгненню монголських військ та змушена була віддати владу суто монгольській династії Юань (1280-1368). Завершення правління Юань повязане із повстанням під керівництвом Чжоу Юань Чжана, який, до речі, оголосив себе імператором і став засновником династії Мін. Процвітання повязане із правлінням даної династії було перерване вторгненням войовничих кочівників-маньчжурів, котрі заснували власну династію – Цін. Відмітимо, що правління маньчжурів у Китаї тривало до початку ХХ століття. При цьому врато відмітити, що незважаючи на іноземне походження Цін, в країні і дальше продовжується розквіт конфуціанської клуьтури, котра органічно поєднується із споконвічними традиціями китайської цивілізації.

Черговим підтвердженням циклічності, притаманного китайській цивілізації стали події ХХ століття. Адже політика яку реалізовував «Великий Мао» фактично поставила Китай на край прірви. Проте навіть не зважаючи на практично повний занепад країна в черговий раз здивувала весь світ, адже уже на прикінці ХХ століття Китай став країною якій доводиться штучно обмежувати ріст ВВП і яка буквально за 20 років перейшла із аутсайдерів до лідерів світової політики.

Витоки китайської цивілізації (Початок)

Витоки китайської цивілізації (Частина 2)

Витоки китайської цивілізації (Частина 4)

Витоки китайської цивілізації (Завершення)