December 08 2021 15:19:35
Навігація
· Головна
· Статті
· FAQ
· Форум
· Каталог посилань
· Категорії новин
· Зворотній зв'язок
· Фотогалерея
· Пошук
· Reviews
Реклама
Зараз на сайті
· Гостей: 1

· Користувачів: 0

· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
Лічильники
П'єр Абеляр (короткий життєпис. Завершення)
Абеляр мав красиву зовнішність, володів красномовством, мав чарівливий голос, що забезпечувало його лекціям величезний успіх. Тисячі студентів-школярів зі всіх кінців Європи сходились на його заняття ще й тому, що їх привертало діалектичне мистецтво Абеляра: вміння поставити питання, витонченість викладу, в якому виявлялася і підкреслювалася краса слова. Разом із славою до Абеляра прийшла радість розділеного кохання.

Проте все подальше життя Абеляра – це нескінченні і жорстокі випробування. Дядько його коханої Елоїзи мстить за наругу племінниці і піддає Абеляра насильницькому фізичному каліцтву (каструванню). Ортодокси-богослови викликають його на суд Суассонського собору (1121 р.), щоб засудити його книгу «Введення в Богослів'я». Для розриву зв'язків з учнями Абеляра засилають в абатство Св.Медара. За висловлені ним сумніви відносно Св.Діонісія (християнського покровителя Франкської держави), так само як і Псевдо-діонісія, Абеляр вимушений був переховуватися, шукати прихистку між містами Ножаном і Труа. Потім переслідуваний Бернаром Клервосським, ярим прихильником ортодоксальної церкви, П'єр оселяється в Бретані – місці дикому із чужою і не зрозумілою мовою. Ці нещастя-поневіряння, так само як і розлука з Елоїзою, дружиною, матірю їх дитини, – тільки на якийсь час кинули Абеляра у відчай. Він знаходив в собі сили повернутися до філософсько-богословських проблем. При нагоді, коли його знаходили його колишні учні або коли йому дозволялося викладати (наприклад, 1136 р. – в Парижі), він знову захоплював слухачів сміливим і дотепним застосуванням логіко-діалектичних прийомів для вирішення виявлених протиріч і розуміння філософсько-богословських істин.

Читаючи священні тексти і твори «батьків церкви», Абеляр виявляв «різне трактування одних і тих же слів». Аналізуючи, приходив до висновку: різночитання при однодумності необхідне – воно враховує рівень читача, його підготовленість, врешті, і його настрій на той момент. Крім того, він виявив різночитання одних і тих же текстів. По Абеляру, різночитання можливі, тому що інший автор (навіть і святий) переглянув щось в своєму творі, а у іншому місці на цю ж тему не виправив текст, забув. Зустрічаючи різночитання і суперечності в канонічних текстах, Абеляр пропонував їх співставляти і показував, що різне значення тексту залежить від різних цілей і що в основі тексту може бути історичне пояснення, етичне або екзегетичне. Ці прийоми допомагали вирішувати протиріччя, перетворювали їх з абсолютних у відносні і робили тексти Священного Писання і твори «батьків церкви» зрозумілими. Методика Абеляра вчила критично читати текст в ім'я того, щоб знімати зовнішні суперечності і правильно розуміти християнські істини. Ортодоксальні ж богослови бачили в цих думках Абеляра нападки на церкву, посягання на святе, і, характеризуючи його діяльність як антихристиянську, оголошували його єретиком.

Тим часом Абеляр доводив: люди отримали від Бога розум, за допомогою якого пізнають Бога і Божественну істину. Розуму лише треба зробити зусилля, щоб подолати суперечність. Головною для Абеляра стала теза «Зрозуміти, щоб вірити» на відміну від містика Бернара Клервосського, що затверджував іншу тезу: «Вірити, щоб знати». Абеляр написав багато творів, найважливіші з них: «Про єдність і Трійцю», «Так і ні», «Діалог між іудеєм, християнином і філософом», «Історія моїх лих».

Ще одне завоювання Абеляра – висока оцінка особистого зусилля, яка пов'язана з оцінкою його «я» в питаннях практичної моральності. Критерієм моральності він вважав узгодження людських вчинків з совістю, яка сама є власним законом і осягнути його може кожен.

Гоніння з боку офіційної церкви переслідували Абелярa до останніх днів: у 1140 р. він знову був осуджений на Санськом соборі і засланий в Клюнійське абатство. У 1142 р. він помер і похоронений в Клюні. Через 21 рік тут же була похоронена його Елоїза. У 1817 р. П'ер Абеляр і Елоїзу перепоховали на Паризькому кладовищі Пер-лашез.

П'єр Абеляр (короткий життєпис. Початок)

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ви ще не зареєстровані?

 Реєстрація 


Забули пароль?

 Відновити 
Останні статті
· Таємниця теракотової...
· Витоки китайської ци...
· Витоки китайської ци...
· Витоки китайської ц...
· Витоки китайської ци...
Міні-чат
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися

24/10/2010 18:48
Постараюсь виправитись найближчим часом. Якщо вас зацікавила певна тема- пишіть в форум. При потребі відкрию нову вітку.

23/10/2010 23:15
Чого не кидаeте нових цiкавих тем для обговорення

23/10/2010 11:10
Хай;-)

05/12/2009 00:34
хочу такой же дизайн=)

10/10/2009 12:56
Unawinobbyisa, я вас конечно понимаю, только чтобы ссылок больше не было, а то схлопочете бан.

28/09/2009 14:37
Спасибо, только вот сылочки на сторонние ресурсы не ставьте пожалуйста
Сторінка завантажилась за 0.04 сек. 2,166,457 унікальних відвідувачів