|
· Гостей: 2
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Військове мистецтво Київської Русі (короткий огляд) |
|
 За часів Київської держави значного рівня розвитку набуло руське військове мистецтво. Завдяки цьому русичі давали гідну відсіч ворогам та залишали про себе пам'ять у середньовічній історії як хоробрі й мужні воїни.
У V—VIII ст. військова організація слов'ян спиралася на роди й племена. У разі війни слов'янське військо складалося із загонів, сформованих окремими родами. Очолював його племінний князь, а старшини родів творили при ньому військову раду. Озброєнням слов'янських воїнів були 2—3 короткі списи, сокири, луки, пращі та ножі. Звичай користуватися у бою мечами слов'яни, як вважають, запозичили від готів.
Для захисту тіла в бою вживали щит —- давню зброю індоєвропейських народів.
У IX ст. після появи на Руських землях варягів традиції словянського бойового мистецтва поєдналися із військовими звичаями скандинавських пришельців.
Збройні сили Київської Русі поділялися на важкоозброєну дружину та легкоозброєне ополчення. У IX — XI ст. основу князівського війська складала наймана професійна варязька дружина, чисельність якої у різні часи сягала 400 — 6000 воїнів. Поступово значення варязьких дружин на Русі зменшилося, їх місце зайняли русичі. Однак важкоозброєна дружина із професійних воїнів залишалась ядром князівського війська.
Дружина була невіддільною від князя, який її озброював та годував. Прибутки дружини складалися з данини, яку князь збирав на підвладних землях (полюддя) та військової здобичі. Дружина поділялася на старшу і молодшу. Старшу дружину складали «кращі мужі» або бояри — представники найзаможніших родів руської знаті. У мирні часи вони складали прибічну раду князя й таким чином приймали участь у правлінні державою, а під час війни займали керівні посади у війську. На заклик князя члени старшої дружини повинні були з'являтись разом із власними дружинами. Молоду дружину складали «отроки» або «боярські діти». Це була молодь із боярських родів, яка служила при князівському дворі й готувалася до військової служби. З молодшої дружини складалася особиста охорона князя. У князівському війську з дружини формували загони важкоозброєної кінноти.
У разі необхідності збиралися «вої» — міське й сільське ополчення; На відміну від дружини, воно не було постійним військом й скликалося князем у кількості, яку він вважав необхідною. Князь був зобов'язаний видати ополченню зброю й коней. Однак переважну більшість «воїв» складала легкоозброєна піхота.
За своєю структурою князівське військо поділялося за десятковою системою. Кожне місто виставляло «тисячу», яка складалася із «сотень» та «десятків». Для керівництва останніми обирали соцьких й десятників. Тисяцькі призначалися князем зі складу старшої дружини. Під час походів ополченці інколи діставали плату, але найпривабливішим для них було право на частку військової здобичі. До участі у великих походах залучали також союзників та найманців, зокрема загони печенігів, торків, берендеїв та половців. Озброєні русичі були списами, легкими та важкими дворучними мечами, сокирами, ножами й луками. Захисний обладунок складали: зроблена з дрібних залізних колець броня, яку з часом назвали кольчугою, гостроверхий шолом із кольчужною сіткою, яка захищала обличчя й плечі воїна, та дерев'яний щит. Зброя й військовий обладунок зберігалися на князівських складах й видавалися перед походом, а після нього знову відбиралися.
З давніх часів відомо, що руські «тисячі» йшли до бою під власний стягами — трикутними хорогвами з гілкою із кінського волосся на кінці держака. Існувала також військова музика — сурми та бубки. Знак; бою руському війську давали їх звуки та піднесені вгору стяги.
У переможних походах князів Київської Русі було сформовано засоби ведення війни, закладено підвалини руської військової тактики й стратегії.
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
