· Всього користувачів: 105 · Новий користувач: abernospess
Лічильники
Нарис культури доколумбової Америки. (ч.2. Класичний період)
Так званий класичний період центральноамериканських культур вивчений сучаними істориками дещо краще. Одним їз його основних витоків визнано культуру Теотіуакана (II в. до н.е. — VII в. н. э.). Так називалося місто, що знаходилося неподалік від сучасної столиці Мексики – Мехіко. Два головні храми, цього стародавнього міста, були присвячені Сонцю і Місяцю, та розташовувалися на величезних пірамідах (храм Сонця стояв на піраміді заввишки майже шістдесят п'ять метрів). Центр міста, котрий був названий іспанцями Сьюдадела (Цитадель), складався з терас, кожна з яких підносилася над іншими своїми попередницями, тут розміщувалося п'ятнадцять малих пірамід і грандіозне святилище Кетцалькоатля (Пернатого Змія), одного з самих шанованих божеств Центральної Америки. Храми були прикрашені різноколірними розписами і статуями богів. Очі статуй інкрустували перламутром та коштовними каменями, а самі статуї яскраво розфарбовували. Знаком виского мистецького хисту авторів і відмічені і інші твори мистецтва, котру були створені майстрами Теотіуакана: розписна кераміка і ритуальні кам'яні маски.
Цивілізації «класичного» періоду були зруйновані в ході нашестям народу тольтеків. У VII в. вони прийшли на родючі землі з мексиканських пустель і до X в. створили власну культуру, котра була наповнена своєрідною похмурою виразністю. Серед руїн їхньої столиці – Толлана і до сьогодні височіють чотириметрові статуї суворих воїнів із зображенням метелика на грудях. Правду кажучи, це не зовсім скульптури, швидше, кам'яні стовпи, яким за допомогою різьблення були надані людські риси Колись вони підтримували вівтар храму Тлауїськальпантекутлі (Владика Світанку), а метелик символізував планету Венеру — одне з втілень божества Кетцалькоатля.
Проте класичний період на цьому не закінчився, оскільки на ці території прийшли нові племена...
Так званий класичний період центральноамериканських культур вивчений сучаними істориками дещо краще. Одним їз його основних витоків визнано культуру Теотіуакана (II в. до н.е. — VII в. н. э.). Так називалося місто, що знаходилося неподалік від сучасної столиці Мексики – Мехіко. Два головні храми, цього стародавнього міста, були присвячені Сонцю і Місяцю, та розташовувалися на величезних пірамідах (храм Сонця стояв на піраміді заввишки майже шістдесят п'ять метрів). Центр міста, котрий був названий іспанцями Сьюдадела (Цитадель), складався з терас, кожна з яких підносилася над іншими своїми попередницями, тут розміщувалося п'ятнадцять малих пірамід і грандіозне святилище Кетцалькоатля (Пернатого Змія), одного з самих шанованих божеств Центральної Америки. Храми були прикрашені різноколірними розписами і статуями богів. Очі статуй інкрустували перламутром та коштовними каменями, а самі статуї яскраво розфарбовували. Знаком виского мистецького хисту авторів і відмічені і інші твори мистецтва, котру були створені майстрами Теотіуакана: розписна кераміка і ритуальні кам'яні маски.