|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Природно-кліматичні умови Месопотамії (продовження) |
|
 Люди змогли поселитися у Вавилонії й перетворити її негостинну територію на квітучий оазис лише завдяки Тигру та Євфрату, які витікали з гір Вірменії (неподалік від озера Ван). Нині річища Тигру і Євфрату иа широті Багдада розходяться у південному напрямку врізнобіч, а потім знову зближуються і зливаються в одну річку (Шатт ель-Араб), шо впадає в Перську затоку. У давнину ж обидві ріки текли майже паралельно, кожна з них мала своє гирло, тому їх називали ріками-близнюками. Мілкуватий Євфрат (його середні глибини не перевищували 2—3 м) менш повноводний, ніж Тігр, спокійно ніс свої голубуваті води й був придатніший для судноплавства. Тигр же, скутий на території Вавилонії високими берегами, мав бурхливу течію; для регулювання його каламутних вод потребувалися водоналивні пристрої, які з'явилися в Месопотамії лише в І тис. до н. е. Тому люди селилися у Вавилонії вздовж Євфрату та його рукавів, а також у долині Діяли, за Тігром.
Тигр і Євфрат не тільки несли в пустелю життєдайну вологу, а й щороку відкладали в долині близько 3 млн. Т. мулу, створюючи дуже родючі алювіальні грунти Месопотамії. Месопотамський алювій, иа думку одних дослідників, був менш родючий, ніж нільський, на думку інших — давав найщедріші врожаї на Близькому Сході. Так чи інакше, середні врожаї у Вавилонії становили для зернових «сам = 36 — 50», а в урожайні роки досягали „сам = 80”. Про такі фантастичні врожаї нинішньому населенню Іраку годі й мріяти.
Розлив Євфрату припадав на квітень — червень, Тігру — на березень — квітень, причому він іноді відбувався й узимку внаслідок випадання лошів у басейні Тигру та його притоків. Розливи обох річок залежали від танення снігів у горах Вірменії, тому буди нестабільні. На відміну від паводку в Нільській долині, найбільший розлив Тігру і Євфрату наставав ще до визрівання хлібів, тому землеробам Месопотамії доводилося, перш ніж приступати до посіву, спочатку відводити надлишки води в канали й басейни, звідки потім її використовували для поливу озимини. Русла обох річок поступово замулювались і піднімалися, тому ці ріки блукали час від часу по алювіальній рівнині, змінюючи свої русла й розгалужуючись на рукави. Через це деякі стародавні міста Месопотамії, що раніше стояли на берегах річок-близнюків, нині, за словами археолога, являють собою «гігантські руїни иа високих полях, загублені в безводній пустині». До того ж весняні повені іноді були катастрофічними. їхні масштаби можна краше уявити собі, якщо згадати, що нині, коли населення Іраку вже навчилося приборкувати Тігр і Євфрат, води цих річок часом піднімаються на 10—12 м. вище ординара. Отож немає нічого дивного в тому, шо саме в Месопотамії виникла моторошна легенда про «всесвітній потоп».
Щоб перетворити південномесопотамські болота на райський куточок, тамтешньому населенню довелося голими руками будувати складну іригаційну систему, здатну забезпечити поля потрібною кількістю вологи й рятувати країну від катастрофічних повеней. Початок іригаційного землеробства був пов'язаний у Вавилонії з дренажними роботами. Родючий мул погано доходив до полів, натомість постійно замулював канали і волоймишя, тому населенню доводилося регулярно здійснювати каторжні роботи по ремонту дамб і очищенню каналів. Досить було іригаційній системі через напад чужинців чи недбалість у зрошенні полів вийти з ладу, як цілі області між Тігром і Євфратом перетворювалися на пустелю.
Природно-кліматичні умови Месопотамії (початок) |
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
