|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Короткий історичний огляд періоду міжцарства в Росії (початок) |
|
 Після смерті Івана IV країною правив його син Федір. Другий син — Іван — був убитий батьком, а третій, малолітній Дмитрій, на самому початку царювання Федора був висланий з Москви до Углича.
У 1691 р. рознеслася звістка, що царевича Дмитрія вбито; прямого спадкоємця царського престолу не було, тому що цар Федір був бездітним.
У січні 1598 р. помер цар Федір Іоаннович, і династія Рюриковичів припинила своє існування. Зібрався Земський собор і обрав царем Бориса Годунова. Сучасники відзначали його розум, розважливість, красномовство. Але він був безмежно властолюбний, підступний і безпринципний. Частина родовитих бояр була незадоволена, що над ними поставлений боярин менш знатного роду.
Після смерті Годунова (1605) у Москві коронувався на царство Лжедмитрій І — Григорій Отреп'єв. Цей збіглий чернець Чудова монастиря в Москві оголосив себе царевичем Дмитрієм, якнй дивом залишився живим. Самозванець з'явився в Польщі, тут він вступив у змову з магнатами, королем і нунцієм Папи Римського у Варшаві. У результаті було укладено кілька таємних угод. В одній з них Йшла мова про те, що після захоплення за допомогою короля і католицької церкви московського престолу Лжедмитрій допоможе Речі Посполитій у війні зі Швецією. Інша угода передбачала, що Сіверську землю, Псков, Новгород і половину Смоленської землі Лжедмитрій піддасть польському магнату Мнішеку (з його дочкою Мариною самозванець заручився).
Наприкінці літа 1604 р. військо Лжедмитрія виступило зі Львова, причому він обрав шлях не через добре укріплений Смоленськ, а через охоплені селянськими хвилюваннями південно-західні Сіверські землі. Розрахунок на царистські настрої народу спочатку виправдався, тим більше що Лжедмитрій обіцяв значно скоротити податки. На сторону самозванця перейшли не тільки селяни І козаки, але і частина служивих людей, які сподівалися з Його допомогою позбутися засилля бояр. Місто за містом здавалися Лжедмитрію. У Москві народ з нетерпінням очікував його приходу, вірячи, що встановиться «справедливий» порядок. Нарешті в червні 1605 р. столиця тріумфально зустріла Лжедмитрія.
Запанувавши в Москві, вій не поспішав виконувати свої обіцянки та й не міг зробити це хоча б тому, що занадто різнорідними були сили, що підтримували його, і цілі в них були різні. Лжедмитрій обсипав милостями відсунутих Годуновим родичів першої дружини Івана Грозного — Рома нових, що були повернені із заслання. Служиві люди одержали нові привілеї. Відхід селян від поміщика ставав можливим тільки у випадку загрози голодної смерті; був відновлений п'ятирічний термін розшуку селян-утікачів. Путивль, що активно підтримав самозванця, на десять років був звільнений від податків і повинностей. Підтримка Лжедмитрієм служивих і посадських людей викликала невдоволення знаті. Але найбільш обурювало бояр і всіх москвичів те, що новий цар наводнив Москву поляками-католикамн, що почували себе повноправними хазяями. Головною силою, що вирішила долю Лжедмитрія, виявилися народні маси, що незабаром розпізнали справжнє обличчя авантюриста. Знать вирішила використовувати народне невдоволення у своїх інтересах тепер уже проти Лжедмитрія. На світанку 17 травня 1606 р. над Москвою зазвучав набатний дзвін, що проголосив про початок повстання Лжедмитрій був убитий боярами-змовниками. Прах самозванця змішали з порохом, зарядили цією сумішшю пушку і вистрілили в той бік, звідки він з'явився в Москву.
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
