|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Рішельє Арман Жан дю Плессі- короткий життєпис |
|
 Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585—1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. — глава королівської ради, фактичний правитель Франції. Основні напрямки діяльності Рішельє сформульовані в його «Політичному заповіті». Пріоритетом внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією і зміцнення королівської влади, а основою зовнішньополітичної діяльності — підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбурґів у Європі, кількісна перевага протестантів у ряді провінцій, їхня військова міць і сепаратистські устремління загрожували цілісності Франції і підривали престиж монархії. Рішельє прагнув розтрощити «партію гугенотів», не зазіхаючи на право вибору підданими того чи іншого віросповідання. У 1628 р. упала відрізана від допомоги англійців фортеця Ла-Рошель — головний оплот протестантів на Атлантичному узбережжі. Роком пізніше гугеноти були розбиті в Лангедоці. У 1629 р. Людовік XIII підписав «Едикт милості», що почасти переглядає Нантський едикт: гугеноти позбавлялися політичних і військових привілеїв. Але дарована їм воля відправлення культу і судові гарантії поклали кінець релігійним війнам у Франції і не дали приводу для розбіжностей із союзниками-протестантами за межами країни.
Зовнішня політика Рішельє, що носила виразне антигабсбурзьке забарвлення, була орієнтована на союз з Англією, на посилення французького впливу в Північній Італії й у німецьких землях. Йому вдавалося довго утримувати Францію від прямої участі в Тридцятилітній війні (1618—1648). Але в 1630 р. Франція зайняла Савойю, у 1634 р. — Лотарингію, а в 1635 р. вступила в бойові дії в Ельзасі й Італії. Спочатку її переслідували невдачі, іспанські війська навіть загрожували Парижу. Поступово ситуація змінилася на користь Франції, хоча Рішельє не дожив декількох місяців до перемоги біля Рокруа (1643).
Прагнучи до зміцнення королівської влади в області фінансів, внутрішньої і зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного зводу французьких законів («кодекс Мішо», 1629), провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керуючих), призначуваних королем, боровся із привілеями парламенту і знаті (заборона дуелей, руйнування укріплених дворянських замків), реорганізував поштову службу.
Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. «Давно вже вважається, що фінанси — це нерви держави, і дійсно, вони є тією точкою опори, що, відповідно до Архімеда, дозволяє перевернути увесь світ», — писав він у «Політичному заповіті». Як і більшість його сучасників, Рішельє вважав найпершою умовою процвітання держави достатню кількість у ній дзвінкої монети. На відміну від Іспанії, що одержувала золото зі своїх володінь в Америці, Франція могла сподіватися добути золото і срібло головним чином шляхом розвитку експорту. У 1629—1642 рр. у Франції були створені 22 торгові компанії.
На цей час припадає початок французької колоніальної політики. Франція уклала торгові угоди з Ганзейським союзом і Англією.
Історичний портрет Рішельє був би неповним без характеристики його активної діяльності на ниві культури й освіти. У боротьбі за національну єдність країни він широко використовував не тільки адміністративні заходи і силу зброї, але також засоби культурно-ідеологічного впливу. Першорядне значення він надавав пропаганді урядової політики. Ледве не першим він зрозумів значення «ідеологічного» впливу на суспільну думку. Керуючись цим, він створив у 1631 р. «Gazette» — першу французьку газету, перетворену їм на рупор урядової політики. З позицій «державної доцільності» підходив Рішельє і до освіти. Його погляди на це чітко викладені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість — краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не усякого слід навчати»
10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. Рішельє мав тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав затверджуватися класицизм. При всій неоднозначності і суперечливості діяльність Рішельє на ниві культури все-таки може бути оцінена позитивно, тому що вона сприяла розвитку освіти і росту талантів.
Рішельє належить до числа видатних державних діячів в історії Франції
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
