Енеоліт (мідний, мідно-кам'яний вік) по праву вважається етапом переходу людства від камінного періоду до періоду металу. Крім цього він виступає часом остаточного перетворення відтворюючого господарства на основу людської діяльності.

Давні люди шукаючи сировину для виготовлення знарядь праці натрапили на самородну мідь залежі якої виходили на поверхню. Як припускають дослідники на перших порах наші предки сприймали самородну мідь як м’який камінь або ж глину. Тільки через певний проміжок часу вони навчилися правильно обробляти цей м’який метал. Було розроблено різноманітні методики обробки – від звичайного холодного кування до ливарства та плавлення. Вперше мідь почали обробляти на Закавказзі, Балканах, Придунав'ї. Звідси мідну руду завезли на територію України, а дещо пізніше було знайдено поклади міді на Донбасі, що дозволило збільшити її використання при виготовленні знарядь праці.

Відбувається зростання продуктивності праці чому сприяла заміна кам’яних знарядь праця мідними, перехід до орного землеробства з використанням бика як тяглової сили. Поряд з цим відбувається пожвавлення примітивної обмінної торгівлі та поступове майнове розшарування первісного суспільства. В сукупності дані процеси стали першими передумовами розпаду первіснообщинної організації людських спільнот. Саме в енеолітичний період проходить перший великий поділ праці який виражався у чіткому відокремленні пастуших племен. Землеробі, котрі віддавали перевагу осілому життю винайшли рало, склали піч, змайстрували стіл, почали будувати великі укріплення. На противагу їм скотарі, котрі постійно мігрували приручили коня, удосконалювали зброю та активно використовували колісний транспорт.

Найяскравішою енеолітичною культурою по праву вважається Трипільська археологічна культура виявлена українським археологом В. Хвойка у 1893 (за іншими даними у 1897) році.

Слід відмітити той факт, що у період енеоліту територія України стала територією на якій взаємодіяли представники трьох етнічних потоків. Справа в тому, що у цей період на нашій території майже паралельно існували представники трипільської аграрної протоцивілізації, численних євразійських скотарських племен (ямна та середньостогівська археологічні культури) та скотарсько-землеробських племен котрі перекочували на наші терени із території Північно-Західної Європи (культура кулястих амфор).