Протягом відносно нетривалого періоду пізнього палеоліту відбулися значні зміни в суспільних відносинах, економіці та мистецтві. Однозначно, найбільш вагомою подією даного періоду по праву вважається завершення формування людини сучасного типу (приблизно 35 тис. р. до н.е.)

Представників нового виду «гомо сапієнс» вчені називають кроманьйонцем, за місцем виявлення перших кістяків.

Саме з появою кроманьйонців відбувається помітне пришвидшення урізноманітнення та удосконалення знарядь праці. В час пізнього палеоліту первісні люди починають виготовляти дротики, наконечник списів, ножеподібні пластини, кам’яні різці та інші, новітні на той час знаряддя. Людина навчилась обробляти роги та кісти із яких починають виготовляти голки, шила, гарпуни та інші інструменти. Примітно, що саме кроманьйонці почали першими виготовляти та використовувати так звані вкладишеві знаряддя праці котрі стали першими складними знаряддями. Крім цього кроманьйонець винайшов списометальник пристрій котрий дозволив кидати спис на більшу відстань. В загальному набір інструментів цього періоду налічував близько 100 різноманітних типів знарядь праці.

Четверте, і на даний момент останнє зледеніння котре припадає на період пізнього палеоліту перетворило загінне полювання на бізонів, північних оленів та диких коней на основне заняття кроманьйонців. Відбувається певна спеціалізація існуючих на території України мисливських колективів. Згідно з твердженнями дослідників приблизно 20-14 тис. р. до н. е. формується дві основні зони. Більшість колективів котрі проживали на північно-західних територіях спеціалізувалися на полюванні за мамонтами, а на південно-східні – мисливці на бізонів.

Відчутне удосконалення знарядь праці та значний ріст продуктивності мисливства привів до того, що кроманьйонці отримали можливість відмовитись від постійних міграцій у пошуках їжі, що привело до більш осілого способу життя.

В більшості випадків кроманьйонці розташовували свої житла на берегах річок. Доволі часто декілька землянок та напівземлянок утворювали стоянку – первісне поселення. Такі зміни привели до появи перших в історії господарсько-побутових комплексів. Пізньопалеолітичні господарсько-побутові комплекси виникали на місці стоянок. Переважна більшість таких комплексів мали типову структуру – декілька жител, ями-сховища, вогнища винесені за межі житла та кілька територій заглиблених у грунт. Саме в таких заглибленнях проводили обробку рогу, кістки та кременю.

На сьогодні вченим вдалось локалізувати більше 800 стоянок датованих пізнім палеолітом. До них належать стоянки – Мізин (Чернігівщина), Межиріччя (Канівщина), Радомишль (Житомирщина) та інші.

Значні зміни, пов’язані в першу чергу із розвитком осілого життя та скупченні поселень, привели до значних трансформацій у суспільних відносинах. Саме в період пізнього палеоліту відбувається заміна первісного стада на родову общину. Проходить поступове зближення різних родів. На основі розвитку родинних стосунків відбувається об’єднання родів у племена, формується племінний устрій, що приводить до виникнення родового первіснообщинного ладу.