|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Народження староєгипетської держави (початок) |
|
 Люди почали селитися в Нільській долині ще в сиву давнину. Перші їхні ранньоземлеробські поселення історики датуються VII тис. до н. є. Вони складалися з кількох землянок і халуп. У господарській діяльності найдавніших поселенців у долині Нілу відчувався вплив передньоазіагського населення, яке, зокрема, навчило тамтешню людність розводити овець та кіз. Квартали пізніших таких поселень у Єгипті VI—V тис. до н. е. вже налічували по 12—13 халуп. На межі V—IV тис. Жителі країни (археологи назвали їх бадарійцями) вступили в мідно-кам'яний вік, навчилися кувати самородну мідь, користувалися на полюванні бумерангом. Єгиптяни IV тис. (їх умовно назвали амратійцялш) започаткували іригаційне землеробство, навчилися ткацтву. Серед них уже з явилися майнова та соціальна нерівність, можливо, навіть перші раби (припустити наявність рабів дозволяють тогочасні зображення зв'язаних полонених). Державність з'явилася в Єгипті в другій половині IV тис. до н. е. у формі адміністративно-територіальних одиниць, шо їх історики назвали грецьким терміном нами. На світанку єгипетської державності, в Ранньодинастичну добу, у Верхньому й Нижньому Єгипті існувало відповідно 161 Юномів, а до кінця Стародавнього Царства їх кількість зросла відповідно до 22 і 20. Кожен ном займав територію, окреслену місцевою іригаційною мережею, Й був автономним господарським та адміністративним організмом. Номи Верхнього Єгипту розташувались від першого нільського порога до Дельти один за одним, ланцюгом, номи ж Нижнього Єгипту були розкидані поміж боліт Дельти. На чолі ному стояв номарх, колишній родовий старійшина, а тепер, з появою держави, місцевий царьок, який був головним адміністратором, очолював номове ополчення, виступав у ролі верховного жерця номового культу, керував іригаційним будівництвом.
Номи постійно конфліктували між собою. Сутички між ними, нерідко кровопролитні, спалахували через господарські суперечності та на релігійному грунті при найменшому послабленні центральної влади. Наприклад, Оксирінхський ном постійно ворогував із своїми найближчими сусідами через те, шо вони охоче споживали рибу оксирінх, яку жителі цього ному вважали священною.
Життєва необхідність централізованого контролю за розподілом паводкових вод Нілу неминуче вела до політичного об'єднання країни. Наприкінці IV тис. дон. є. єгипетські номи об'єднаєшся у дві держави — Південне І Північне Царства, столицями яких (можливо, не столицями, а священними мішали/, центрами паломництва) ста.ш відповідно Енхаб (Нехен) і Буто, Символами цих держав слугували відповідно квітки лотоса та папіруси, верховними богами — Сокіл і Гадюка. Володар Південного Царства носив біту кеглеподібну корону, володар Північного Царства — червону золоту корону у формі обруча зі спіраллю. Кожен з цих володарів прагнув стати повновладним господарем Єгипту. Про гостре політичне суперництво між ними свідчила поява архаїчного міфу про перемогу бога Гора, культ якого склався у Верхньому Єгипті, над нижньо-єгипетським богом Сетом.
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
