|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Римська експансія на Заході (короткий огляд). |
|
На заході цілями римської політики були захоплення і заселення північної Італії, експлуатація знову створених іспанських провінцій і забезпечення безпечного сполучення. Після заснування латинських колоній, таких як Бононія, і римських, наприклад Парми і Мутіни, а також в результаті роздач землі окремим колоністам, галли на південь від Паду майже повністю зникли, і їх змінили римляни. Значне число римських колоністів влаштувалося і на північ від Пада. На північно-східних рубежах Італії були підкорені племена істрів і карнів, що займалися піратством, а для охорони тут була заснована латинська колонія Аквілея (поблизу сучасного Трієсту), що з часом перетворилася на велике торгове місто. Підкорити лігурів, котрі населяли гористе побережжя на північному заході Італії, вдалося тільки після численних військових експедицій і переселення в 180 до н.е. двох лігурських племен в Самній. Проте до 154 р. до н.е. на всьому північно-західному побережжі аж до Массилії (сучасний Марсель) був встановлений мир.
Відносно Іспанії у римлян не була достатньо продуманої програми завоювання, проте освоєння земель і розробка багатих копалень викликали часті зіткнення з гордими і неспокійними племенами лузітанів і кельтиберів приводили до захоплення римлянами все більших території в долині річки Ібер (сучасне Ебро) і в південній частині Месети. Завдяки встановленій Тіберієм Гракхом Старшим справедливій і помірній системі управління (181–179 до н.е.) Іспанія жила в миру впродовж майже двадцяти п'яти років, проте свавілля і здирства наступного покоління римських адміністраторів спровокували великі повстання: лузитан в західній частині центральної Іспанії, які очолював Віріат (154–138 до н.е.), і проживаючих далі на північ, навколо Нуманції, кельтиберів (153–133 до н.е.). Ці повстання проявили нечисленність римської армії і відсутність в ній талановитих полководців. Проте почалася колонізація Іспанії, і такі міста, як Італіка, Кордуба, Картея, а можливо і Валентія, заклали основу подальшої романізації країни.
У Африці нумідійский цар Масинісса відбирав у відродженого і процвітаючого Карфагену одну родючу область за іншою. Звернення карфагенян до Риму не давали ніякого результату. Нарешті їх терпіння вичерпалося, і в 151 р. до н.е. вони без дозволу римлян почали готуватися до озброєного опору нумідійцям. У відповідь на порушення договору 201 року до н.е. римляни зажадали від Карфагену офіційної капітуляції, здачі озброєння і військового майна. Крім того, було висунуто вимогу перенести місто на десять миль від моря. На останню вимогу карфагеняне відповіли відмовою. У війні, що послідувала після цього, вони відчайдушно чинили опір, проте це відтягнуло вирішення долі Карфагену всього лиш на три роки. У 146 році до н.е. місто було захоплене Сципіоном Молодшим, прийомним внуком переможця Ганнібала. Карфаген був спалений, місце, на якому він стояв, було прокляте і засіваяне сіллю, а залишки населення продані в рабство. Всі території що в 149 році до н.е.перебували під контролем Карфагену стали новою провінцією – Африка. Отже, на Заході римська політика також посилилася, що виразно виявилося в діях римлян в Іспанії і Африці, а також в грубому свавіллі по відношенню до племен лігурів. Посилювання політики позначилося і в обмеженні свобод союзників Риму в Італії.
Схожі матеріали
Ранній державний устрій Риму (короткий огляд)
Рання республіка (500–265 до н.е.). (Короткий огляд)
Завоювання Римом Італії (короткий екскурс в історію) |
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
