|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Ранній державний устрій Риму (короткий огляд) |
|
 Рим успадкував від епохи царів ряд фундаментальних громадських і політичних інститутів. Прадавній суспільний устрій характеризувався наявністю згуртованих сімейств (familia) під верховною владою батька (patria potestas), що розповсюджувалася як на членів сімейства, так і на майно. Багато рядових членів общини, особливо відпущені на свободу раби, ставали клієнтами впливовіших громадян, патронів: клієнт був зобов'язаний надавати патрону послуги і знаки пошани, зате міг розраховувати на захист і допомогу патрона. Етичний аспект цих взаємин додав латинському слову fides («надійність, довіра») особливий зміст.
Весь народ в Римі розділявся на дві групи, або два стани – патриції і плебеї (або плебс). Плебеї, як можна припускати, виходили з сімейств клієнтів, що звільнилися від опіки патронів, а також з торговців і ремісників, що осіли в Римі, котрий процвітав в період етруського володарювання. Плебеї були громадянами, вони служили в армії і голосували, але в епоху ранньої республіки не мали права посідати громадські посади. Патриції були групою найбільш впливових сімейств, члени яких в епоху царів складали сенат і кінноту (equites). При останніх царях вплив патриціїв знизився, але в період ранньої республіки вони стали привілейованою кастою, що володіла винятковим правом на ауспіції (тлумачення знамень), магістрати, членство в жрецьких колегіях і судочинство.
Царя обирали на підставі божественного провидіння, що проявлялось через знамення; обрання затверджувалося сенатом і народом. Цар був жерцем, суддею і головнокомандуючим в одній особі. Його влада грунтувалася на ауспіціях (птахогаданню), за допомогою яких він міг забезпечити мир з богами і визначити їх волю, а також на владних повноваженнях (імперії). По питаннях, що викликали загальний інтерес, цар регулярно консультувався з радою старійшин, або сенатом, члени якого призначалися царем. Згідно традиції, спочатку сенат налічував 100, потім 300 членів і складався головним чином (можливо, цілком) з представників знатних патриціанських сімейств. Ці патриції претендували на роль наглядачів за ауспіціями; саме до них переходили ауспиції в тих випадках, коли слід було вибрати нового царя; з сенаторів перебувалиризначались і виборці нового правителя. Крім того, в Римі царського періоду існувала початкова форма народного зібрання – куріатні коміції, тобто загальні збори курій, 30-ти племінних груп, на які був розділений весь римський народ. Політична влада курій, створених в основному групами сімей, була обмеженою, проте аж до періоду пізньої республіки куріатні коміції збиралися кожен раз, коли було потрібно прийняти закон, що формально давав кому-небудь владні повноваження (імперії).
Відповідно до реформи, проведення якої приписують Сервію Тулію (майже напевно вона мала місце ще в царський період, а не в епоху ранньої республіки), громадяни були розділені на триби за місцем проживання (у 509 до н.е. було всього 20 триб, з них 4 міські і 16 сільських). Триби, у свою чергу, залежно від майнового цензу і пов'язаної з ним здатності обзаводитися військовим спорядженням підрозділялися на класи, класи – на центурії (групи по 100 чоловік). Така організація суспільства стала при ранній республіці ще одним видом політичних зборів – центуріатними коміціями, тобто загальними зборами 193 центурій, кожна з яких мала по одному голосу. Однак безпосередньою метою реформи Сервія Тулія було, очевидно, зведення всіх громадян, як привілейованих патриціїв, так і простих плебеїв, у велике і боєздатне військо. Як і раніше, заможні громадяни і старійшини користувалися в центуріатних коміціях значною перевагою.
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
