|
· Гостей: 1
· Користувачів: 0
· Всього користувачів: 105
· Новий користувач: abernospess
| |
|
|
Природнокліматичні умови Єгипту (продовження) |
|
 Ніл, розливи якого стародавні єгиптяни називали Хапі, утворюється злиттям у самому центрі суданської столиці Харгум двох повноводих річок: стрімкого Голубого Нілу, що витікає з високогірного ефіопського озера Тана, та спокійного Білого Нілу, який бере початок з озера Вікторія в Екваторіальній Африці. Подібно до річок-близнюків Месопотамії, Ніл не лише напоював спраглу землю, а й створював родючий і невибагливий до обробітку мулистий фунт. Щороку він відкладав у долині майже 100 млн. тонн дуже багатого на органічні та мінеральні добрива алювію. В Дельті товщина цих наносів сягала 18-—20 м. Водний режим Нілу — справжнє чудо природи. У кордонах Стародавнього Єгипту ухил русла з півдня на північ становив 31 см на кілометр шляху, тобто був незначний, тому річка несла свої води ліниво, спокійно. Розливи Нілу залежали головним чином від регулярних тропічних дощів в Екваторіальній Африці, отож були напрочуд стабільні, починалися щороку в один і той же день, що давало можливість єгиптянам прогнозувати настання наводка і навіть його розміри.
Передвісником розливу служило на початку червня забарвлення водії в зелений колір — наслідок появи в ній великої кількості водоростей з обширних боліт Седда. Згодом Ніл ставав червоним, точніше — темно-бурим. бо з розмитих аспидно-чорних берегів Голубого Нілу в воду потрапляла величезна маса вулканічного тау. Рівень води в «червоному» Нілі швидко піднімався (на 13—14 му середній течії і на 7—8 му Дельті), річка виходила з берегів і затоплювала долину. Найвищим рівень РОДИ в Нілі був наприкінці вересня, у жовтні він стрімко падав, а в грудні —січні річка входила в свої береги.
Єгиптяни, на відміну від населення Месопотамії, не знали катастрофічних повеней. Голодом і мором їм загрожувала не розбурхана водна стихія, а навпаки — нестача вологи при низькому наводку.
Арабський історик XII ст. розповів про страшну засуху в Єгипті — наслідок низького паводка. коли, як говорити єгиптяни. «Ніл не приходив»,—таке: "Здавалося, що того року якесь чудовисько хотіло знищити все живе І засоби існування. Люди вже втратити будь-яку надію на розлив Нілу. Відразу підскочили ціни на продукти харчування. Провінції прийшли у відчай від засухи. Населення, чекаючи на неминучу загибель і боячись голоду, бунтувало... Коли сонне ввійшло в сузір'я Овна, повітря стало смердючим, виникла морова пошесть. І бідняки, яких дедалі більше діймав голод, почали споживати падаль, трупи, собак, людський кал і кізяки... Нерідко траплялися люди, які пожирали маленьких дітей, що їх вони попередньо пекли чи варити..."
.
Ніл слугував основною транспортною артерією для єгиптян, адже він протікав через добру половину адміністративних округів, розташованих від першого нільського порога до Дельти ланцюгом, один за одним. До того ж, це була зручна водна магістраль, адже нею можна плисти не лише вниз за течією, а й під вітрилом проти течії, бо в Єгипті протягом майже цілого року окрім 50 діб, відведених природою хамсіну,— віють північні та північно-західні вітри.
Єгиптяни обжили не лише Нільську долину, а й розкидані обабіч неї великі й малі оазиси, найбільший з яких — Фаюмський — мав площу близько 2 тис. кв. км. Потрапити з долини до більшості оазисів було непросто, бо доводилося долати неблизький світ мертвою пустелею. Про значну ізольованість оазисів від долини свідчив той факт, що єгиптяни тримали в них без будь-якої охорони злочинців.
|
|
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
|
|
|
Рейтинг доступний лише для користувачів.
Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
|
Для участі в міні-чаті Ви повинні залогінитися
| |
|
